Вчора Президент підписав Закон «Про забезпечення права на справедливий суд». Цей закон був широко анонсований як перший крок у напрямку судової реформи, яка б гарантувала б усім громадянам України право на справедливий суд.
Вважаємо цей Закон значно кращим від чинного сьогодні законодавства щодо судоустрою і статус судді. Однак шкодуємо, що політичні органи не змогли відмовитися від важелів впливу на суди і суддів, використання яких призвело до узурпації влади Януковичем.
Серед позитивних новел відзначимо:
1) конкурсний порядок добору суддів на всі посади;
2) урахування в кар’єрі судді його попередньої діяльності, різнопланова інформація про яку акумулюється в суддівському досьє;
3) запровадження системи регулярної оцінки суддів різними суб’єктами, зокрема представниками громадських об‘єднань під час моніторингу судових процесів;
4) посилення змагальності дисциплінарної процедури і запровадження аж шести дисциплінарних стягнень замість теперішніх двох;
5) забезпечення прямого оскарження рішень вищих судів до Верховного Суду і розширення підстав для такого оскарження;
6) спрощення системи органів суддівського самоврядування, з’їзд суддів формуватиметься не у центрі, а знизу – зборами суддів відповідних судів;
7) надання можливості кожному вести не лише аудіо-, а й відеозапис судових засідань без спеціального дозволу суду, включення до реєстру судових рішень текстів усіх судових рішень і навіть окремих думок суддів.
Незважаючи на позитиви, Закон зберігає залежність кожного кроку в розвитку кар’єри судді від політичних органів, хоч учасники парламентської коаліції чітко зафіксували своє зобов’язання усунути політичні органи від вирішення питань кар’єри судді, але не виконали його.
Експерти Реанімаційного пакету реформ звертають увагу на загрозливі положення Закону, які:
1) зберігають за Президентом повноваження, які не передбачені Конституцією і дають можливість впливати на суди і суддів: повноваження ліквідовувати суди, приводити суддів до присяги, підписувати їхні посвідчення, переводити суддів з одного суду до іншого (по горизонталі);
2) наділяють Президента додатковим повноваженням, якого у нього раніше не було, – підписувати посвідчення головам судів і їхнім заступникам, до обрання яких він не має жодного стосунку;
3) зберігають за Парламентом повноваження переводити суддів, яке не передбачено Конституцією, а за парламентським комітетом – розглядати це питання, а також питання про безстрокове обрання судді на своєму засіданні.
Також Закон не визначає підстав для відмови судді у безстроковому обранні чи переведенні законом не визначені; містить дуже «гнучкі» формули для звільнення суддів за порушення присяги («вчинення дій, які порочать звання судді або принижують авторитет правосуддя», «недоброчесна поведінка судді»). Усе це можуть використовувати, щоб тримати суддів на короткому повідку політичної лояльності.
Експерти Реанімаційного пакету реформ неодноразово заявляли, що головною метою судової реформи, поряд з подоланням корупції, має стати встановлення і гарантування незалежності судової гілки влади. Адже залежні від політичних впливів судді не будуть спроможні ухвалювати правосудні і справедливі рішення, і події річної давнини є тому підтвердженням.
Особливо актуальним в умовах збереження впливу законодавчої і виконавчої влади на судову є забезпечення громадського контролю за якістю виконання зініційованих Президентом змін аби мінімізувати негативні наслідки.
Експерти Реанімаційного пакету реформ відтепер уважно стежитимуть за реалізацією положень нового Закону. У разі неналежного виконання ми будемо нагадувати новим Президенту і Верховній Раді про їхню відповідальність перед суспільством за ситуацію у судовій системі, яку вони взяли на себе, зберігши політичний контроль за судами і суддями.
Ми й далі будемо пропонувати народним депутатам законопроекти, спрямовані на виконання їхніх зобов’язань щодо проведення судової реформи в рамках Коаліційної угоди.